Перед самим Новим роком МЗС практично выдзвітував, що зробив, а що не вдалося у 2008-му році. Глава відомства Володимир Огризко підбив успіхи та недоробки зовнішньої політики України він оцінював відносно поставлених на початку року завдань.
Тож як оцінюють 2008-й в українському зовнішньополітичному відомстві? "Главред" вирішив опублікувати деякі фрагменти звіту пана Огризка та коментарі експертів-міжнародників. Читайте і робіть висновки самі:
КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ:
Валерій Чалий, заступник генерального директора, директор міжнародних програм Центра Разумкова
Я б оцінив зовнішню політику в 2008 році в рамках мистецтва можливого. Маю на увазі те, що внутрішньополітичні протистояння і внутрішньополітична нестабільність не давала можливості ефективно здійснювати зовнішню політику. Думаю, українська зовнішня політика була послідовною, але не збалансована на стратегічних напрямах. Лінія відносин з Росією була переобтяжена емоціями, ідеологією і там було менше прагматизму. Звичайно, це призвело до переосмислення ситуації та пошуку вже в кінці року зміни тональності і тактики на російському напрямі. Щодо внутрішньої збалансованості зовнішньої політики, то думаю, необхідно було приділять увагу питанням історичної пам’яті, правам людини, що абсолютно вірно, але це не повинно домінувати в зовнішній політиці, бо є багато питань, які пов’язані з інвестиціями, економічною ефективністю.
Думаю, можна говорити про успіх на європейському напрямі. Адже це був рік, коли було запущено механізми, які, сподіваюсь, у майбутньому дадуть результати нового рівня інтеграції України до Європейського Союзу. Маю на увазі початок інтенсивних переговорів щодо угоди про асоціацію, розпочаті переговори про відміну візового режиму для українців у майбутньому, іде серйозна робота над зоною вільної торгівлі, яка стане частиною майбутньої угоди. Крім того, є дуже серйозні напрацювання у секторальній секторальної взаємодії з ЄС.
Щодо євроатлантичної інтеграції, то цей рік був достатньо суперечливим. З одного боку, було прийнято безпрецедентну заяву про те, що Україна буде членом НАТО. З іншого – кроки, які робились нашим зовнішньополітичним відомством, не завжди приносили бажаний результат.
Щодо інших стратегічних відносин був успіх на напрямі взаємодії стратегічного партнерства зі США. Хартія про стратегічне партнерства між Україною та США – це дійсно чіткий сигнал з боку цієї важливої країни стосовно підтримки безпеки і демократичного розвитку України.
У цілому, думаю, що для зовнішньої політики цей рік був перехідним. В багатьох питаннях просто вдалось втримати позиції. Тут, зокрема, мова іде про недопущення змін до конституції, які би, у тому числі, призвели до зміни пріоритетів зовнішньої політики, які визначено у законодавстві. У цьому заслуга принципової позиції, яку зайняв президент як гарант конституції.
Останніми роками російсько-українські відносини були непростими. Вони поєднували і взаємодію, і суперництво, і конфліктність. Звичайно, викликом для україно-російських відносин став грузино-російський військовий конфлікт. І хоча Україна виходила з міжнародного права та власного законодавства, цю підтримку Грузії офіційний Кремль сприйняв негативно. Світова фінансова криза також не сприяє розвитку цих двостороннім відносинам, бо є ілюзія, що шляхом пошуку зовнішніх проблем можна пояснити внутрішні негаразди.
Сподіваюсь, що наступний рік стане роком розробки з Росією нового рівня відносин, який в новому політичному циклі реалізується на взаємовигідній основі, взаємоповазі, співробітництві на благо, в першу чергу людей.
Загалом, наступний рік для України може стати роком випробування не стільки на предмет територіальної цілісності чи суверенітету, як на рівень суб’єктності в міжнародних відносинах. Мова іде про здатність країни та суспільства продемонструвати поступальний розвиток. Це стосується інформаційної, економічної та політичної безпеки. Думаю, наступного року ми можемо зіткнутись з загрозами, подолати які, на мій погляд, можна буде спільною позицією та консолідацією в середині України. Також не думаю, що ті проблеми, які точаться навколо можливого конфлікту в Криму та інших регіонів Україні, втіляться в життя, але ми повинні уважніше до них придивитись.
Олександр Сушко, науковий директор Інститута Євро-Атлантичного співробітництва
Зовнішня політика України традиційно є заручницею внутрішньої ситуації. І за всіма напрямками це є основний фактор, який впливає на її результативність. Я згоден з твердженням російського президента Медвєдєва про те, що україно-російські зараз перебувають на найнижчій стадії за останні декілька років. Але я не згоден з напрямом мислення, адже з точки зору російської сторони, що в цьому винна Україна. Але зовсім не Україна здійснила ті події, які відбулись на Кавказі в серпні цього року. Дійсно в наслідок цих подій змінилася міжнародна кон’юнктура в пострадянському регіоні. Росія фактично відкинула принцип недоторканості регіонів та територіальної цілісності суміжних держав. Відповідно, за цих умов Україна не може себе відчувати так, наче нічого не відбулось. Тому є значно більші побоювання щодо можливих зазіхань на територіальну цілісність України, яких не було до цього року.
Моніторинг виконання Угоди про спрощений порядок оформлення віз громадянам України до країн Шенгенської угоди показав, що ми маємо суттєві проблеми внаслідок навіть не угоди про спрощення, а внаслідок розширення Шенгенської зони в кінці минулого року. Як наслідок – суттєво зросли умови для тих, хто подає на візи до цих громадян. Не всі громадяни України можуть отримати ці візи, а тому вдвічі скоротилась кількість перетинів кордону з цими країнами українцями. Кількість відмов загалом по Шенгену зменшилась з 12% в 2003-2004 роках до 7-8% 2008 році. Але у нас суттєво зросла кількість відмов по нових країнах шенгенської зони, до якої українці подорожують частіше, аніж до країн Західної Європи. Тобто тенденція неоднозначна.
Леонід Кожара, народний депутат (Партія регіонів), заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах:
З самого початку програма інформування населення про НАТО була надумана. Якщо ви подивитесь на сайт НАТО, то про сам Альянс там написано лише півсторінки. Тобто український народ давно уже розуміє, що таке НАТО, і ця програма є простим витрачанням коштів. Тим більше, що на початку року вже була постанова парламенту, де чітко написано, що вступ до Альянсу лише за результатами референдуму. В принципі, український народ де чогось детально не знає, то відчуває, що актуально.
Ще перед Бухарестським самітом нам пропонували і ПДЧ, і членство в НАТО, тому з точки зору необхідних реформ Україна вже сьогодні готова до НАТО структурно, але народ України не хоче, щоб Україна була членом НАТО.
Хочу сказати, що саме МЗС повністю провалило російський напрям. Я розумію, що тут є доля відповідальності і президента. Вже кілька років президент України не зустрічається з президентом Росії, міністр закордонних справ України не їздить до Росії. Тому захищати українців в Росії засобами нашого МЗС надзвичайно важко, бо МЗС зараз немає своїх відносин з Росією. Тому мені здається, що стратегічна група, яку нещодавно було утворено на чолі голови РНБО Раїси Богатирьової, покликана покращити двосторонні відносини. А чим кращі будуть двосторонні відносини, тим краще вони будуть на гуманітарному рівні, а відтак легше буде захищати права українців у Росії.
Анатолій Орел, генеральний директор Центра міжнародних та порівняльних досліджень
Сама по собі прив’язка питань демаркації кордону з Росією і введення безвізового режиму з ЄС не витримує жодної критики. Очевидна груба спроба перекласти на Росію відповідальність за наші проблеми у візових питаннях з Євросоюзом.
Міністр Огризко заявив, що Україна планує ввести безвізовий режим в 2012 році. Звідки взялась ця дата? 2012 – це чистої води його фантазія.
По-перше, ми добре знаємо про результати одностороннього рішення МЗС, коли в 2005 році було відмінено візи в Україну для громадян ЄС. Тепер з питань віз доля наших громадян у руках Брюсселя. А виконання діючого договору про спрощення візового режиму українці відчувають на власній шкірі. Допоки Брюссель згодився лише на можливість діалогу про безвізовий режим.
По-друге, у міжнародному праві нема поняття «одностороння демаркація». Це, приміром, як односторонньо вийти заміж. Демаркація кордону завжди здійснюється двома країнами за обопільної згоди.
А по-третє, самими заявами на цю тему ми спричинимо нову хвилю напруження з Росією, що призведе до посилення нерозуміння наших дій в європейських столицях.
Але єдино можливим способом вирішення питання демаркації може бути лише полегшення загального клімату двосторонніх відносин, які саме завдяки Огризку було доведено до найнижчого рівня. І його сьогоднішні заяви мають на меті єдине: будь-яким чином продовжити політику конфронтації з Москвою всупереч нагальним інтересам країни.
Питання вступу України в НАТО відкладено на невизначене майбутнє. У Верховній Раді за вступ в НАТО виступає лише одна політична сила, яка недавно розкололась навпіл і сумарний рейтинг якої не перевищує трьох процентів. Більшість населення країни рішуче проти вступу в Альянс. Країною трясе жорстка економічна та фінансова криза.
У таких умовах міністр закордонних справ гордо заявляє: на НАТО грошей не пожаліємо, будемо ці програми «зубами тримати»!
Сьогодні тратити такі дорогоцінні зараз бюджетні кошти на популяризацію НАТО – це аморально щодо людей, чиї пенсії та соціальна допомога затримуються, а зарплати скорочуються.
