Леонід Кожара, заступник голови Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, Заступник Голови Партії Регіонів
Українці частенько полюбляють порівнювати свій рівень життя з європейським. І вже так традиційно склалося, що перевагу наші співвітчизники у цьому двобої віддають не власній країні.
Але давайте без пієтету та емоцій, а за допомогою фактів розберемось у ситуації. Чи направду все так погано у нашому домі і так добре в європейському?
Серед новин із фронтів боротьби зі світовою економічною кризою час від часу можна знайти цікаві факти.
Ось, наприклад, звіт представників т.зв. "Трійки" – ЄС, МВФ та Європейського центробанку щодо виконання Грецією зобов"язань із оздоровлення економіки. Ця країна, нагадаю, має 357 мільярдів євро суверенного боргу.
"Трійка" не задоволена "домашньою роботою" греків. Серед заходів з покращення ситуації вона пропонує, наприклад, призначити нового генерального секретаря податкової адміністрації, не пов"язаного з цим відомством, та ввести автоматичну ротацію працівників тієї ж служби.
Звіт містить рекомендації щодо подальшого зниження зарплат та ліквідації мінімальних ставок у цілій низці професій, зокрема для адвокатів та таксистів. А також, наприклад, вимагає скоротити перелік ліків, витрати на які компенсуються за рахунок державного медичного страхування.
Як відомо, Греція, на відміну від України, є членом ЄС вже тридцять років і завжди належала до спільноти західних країн із ринковою економікою.
Україна отримує багато різних зауважень від європейців. Але, на щастя, ніхто не диктує нам, яким чином призначати заступників міністрів і не вимагає скоротити зарплати, пенсії та державні субсидії.
На відміну від Греції, у цьому ми – повністю суверенна держава.
Та й сукупний державний борг України становить 36,2 % від ВВП. Багато, звичайно. Хотілося, щоб було менше. Але все ж не 142,8 % як у Греції.
До грецької ситуації швидкими темпами рухається й Португалія. Вірогідність дефолту цієї країни, вирахованого на підставі вартості її кредитних дефолтних свопів становить на сьогодні 72 %.
Йдемо далі. За нинішньої "поганої" ситуації у 2011 році реальні зарплати в Україні зросли на 8,7 %. Це – найвищий показник серед країн СНД. А в такій країні-члені ЄС як Румунія уряд скоротив зарплати в бюджетному секторі аж на 25 %.
Можете уявити собі на хвилинку, що було б, якби всім вчителям та лікарям України урядовим рішенням одночасно на чверть скоротили зарплату?
Не уявляєте?
А в країні-члені ЄС таке можливо. І не дарма румуни вийшли у січні на вулиці: пан Андреас Трейхл, керівник австрійської компанії "Ерсте Груп", найбільшого інвестора в румунському банківському секторі, назвав ці заходи "брутальними та немислимими у західноєвропейській країні". Не тільки в західноєвропейській, додамо від себе.
Але ж доходи в країнах ЄС все ще є вищими, ніж в Україні, скажуть мені. Абсолютно вірно.
Але чи надовго?
Ось, наприклад, у Латвії – так само країні-члені ЄС – у третьому кварталі минулого року середня нетто-зарплата становила 347 лат – 5230 гривень. Для порівняння: офіційна середня зарплата у Києві (тобто без урахування "конвертів") складала на кінець 2011 року 4819 гривень. Не така вже й велика різниця, як бачимо.
Та де ж все-таки справжня криза, борги, скорочення зарплат та пенсій? Про що свідчать об'єктивні факти? Можливо, просто про те, що рівень очікувань українських громадян значно перевищує можливості держави за економічної ситуації, яка реально не є настільки поганою, як здається?
Але це вже інша проблема й інший дискурс.
До речі, люди сьогодні невдоволені повсюди. У такій поважній, демократичній країні як Сполучені Штати Америки, в останньому спільному опитуванні видання "Уолл Стріт Джорнел" та каналу Ен-Бі-Сі учасників запитали про таке: "Якби у бюллетені для голосування було місце для того, аби проголосувати за звільнення та заміну усіх без винятку членів Конгресу, включаючи вашого власного представника, чи проголосували б ви за це?"
Знаєте, скільки людей відповіли ствердно?
56 %.
Більше половини американців, попри усі партійні розбіжності, прагнуть у своїй країні до повної, докорінної зміни правлячого політичного класу.
Тобто навіть в аспекті суспільних настроїв Україна – цілком пристойна, демократична країна з розвинутим громадянським суспільством. Незважаючи ні на що.
